Жителі Землі готуються до колонізації космосу: скільки поколінь житимуть на космічному кораблі, перш ніж досягнуть мети

Все, що було колись фантастикою, тепер стає предметом серйозних досліджень. Цього разу вчені звернули увагу на можливість колонізації найближчої до нашої Землі зірки - Проксими Центавра. Але як це відбуватиметься і що це означатиме для майбутніх поколінь?

Зірка розташована в 4,2 світлових роках від Землі, що робить її однією з найближчих до нас. Вона має декілька екзопланет, потенційно придатних до життя землян. Однак, навіть за сучасними технологіями, подорож до неї займе приблизно 6300 років. Це означає, що пасажири корабля, який відправиться туди, ніколи не побачать ні Землі, ні планети Проксими Центавра.

Зараз виникає цікаве запитання: яким має бути екіпаж такого корабля, щоб забезпечити генетичне розмаїття і виживання протягом усієї подорожі? Дослідники з Страсбурзького університету та дослідницької компанії Casc4de присвятили цьому питанню свої дослідження. Вони розрахували різні варіанти місій за допомогою алгоритму Heritage, щоб визначити оптимальну кількість членів екіпажу. Дослідження вказують на те, що мінімальний екіпаж, необхідний для космічної подорожі до Проксими Центавра, має складатися з 98 поселенців. Це число дозволяє забезпечити необхідне генетичне розмаїття і зменшити ризик вимирання під час подорожі. Сама міссія триватиме 6,3 тисячі років.

Проте, перед таким амбітним проектом стоять не тільки технологічні виклики. Виникають питання соціального і етичного характеру . Наприклад, як буде відбуватись розмноження членів екіпажу? Як забезпечити гармонійні відносини на борту корабля протягом такого тривалого періоду?

Дослідники у своїх роботах наголошують на одній ключовій проблемі, що стоїть на шляху космічних подорожей до найближчих зірок - величезні відстані та обмежені швидкості польоту. Попри прогрес у розвитку космічних технологій, сучасні космічні апарати не здатні забезпечити достатньо велику швидкість для швидкого подолання таких відстаней.

Навіть найшвидший космічний апарат у нашій історії - сонячний зонд Parker - рухається з дуже обмеженою швидкістю, що становить лише 0,067% від швидкості світла.

Вибір екіпажу, здатного пережити і розмножуватися протягом безлічі поколінь, вимагає ретельного розгляду. Серед ключових параметрів можна відзначити початкову кількість чоловіків і жінок, їх вік і тривалість життя, а також рівень безпліддя та максимальну місткість корабля. Алгоритм під назвою Heritage, який моделює такі місії, враховує ці параметри, щоб визначити оптимальний склад команди для подорожі на кілька поколінь.

Після обрання початкового складу екіпажу алгоритм починає випадковим чином обирати пари членів екіпажу різної статі. Потім він оцінює, чи можуть ці пари мати дитину, враховуючи рівень безпліддя, шанси на вагітність та обмеження на інбридинг. Якщо вагітність визнається можливою, алгоритм створює нового члена екіпажу і повторює цей процес до тих пір, поки екіпаж не досягне Проксими Центавра або не загине.

Кожна місія також враховує різні можливі катастрофи, такі як віруси, зіткнення або аварії, які можуть зменшити кількість екіпажу. Алгоритм програє кожну місію близько 100 разів, щоб визначити, скільки людей досягне кінцевої мети.

Дослідники прийшли до висновку, що шанси на успіх не досягають 100%, поки в початковому екіпажі не буде мінімум 98 поселенців, або 49 шлюбних пар.

Це дослідження відкриває двері для подальшого детального моделювання. Наприклад, рівень народжуваності в глибокому космосі може виявитися зовсім іншим, ніж на Землі. Шанси на народження здорової дитини можуть бути набагато нижчими через вищу швидкість мутацій під впливом радіації.

Імовірність катастроф через нещасні випадки або чуму може виявитися набагато меншою, ніж імовірність катастроф, спричинених соціальними чинниками, такими як конфлікти.

Нагадаємо, 23-річний хлопець пішов у печеру на два місяці та зізнався, що з ним сталося

Раніше ми розповідали: "Припинити боятися": відомий екзорцист розповів, коли Україну покине енергія війни