33-річна Беккі-Енн Галентайн живе в будинку, який багато хто вважає "найжахливішим у світі". У ньому повно історичних артефактів, серед яких можна знайти прокляті ляльки, справжні смиренні сорочки і навіть дитячі труни. Але для Беккі-Ен це не просто місце проживання – це її захоплення та пристрасть.
Беккі-Енн виросла в сім'ї антиквару, тому вже з ранніх років набула любові до історичних предметів. Але її інтерес простягається і на похмуріші речі, такі як страшні картини та труни.
За останні 10 років вона зібрала величезну колекцію предметів "з привидами", якими прикрасила весь свій будинок.
Серед них навіть є мішечок із дитячими зубами. Будинок Беккі-Енн збудували ще на початку 1900-х років, і він є сам собою історичним артефактом. У ньому вона живе з партнером та колегою-ентузіастом паранормальних явищ, Джошем Роусоном.
Ви подивитесь на лічильники і не повірите очам: як прибрати кілька кубів до кінця місяця без порушень
Комунальники готуються запровадити новий тариф: яка платіжка збільшиться майже на 40%
По ваші лічильники скоро прийдуть: що потрібно зробити, якщо незнайомці вже на порозі
Залишать останню сорочку: які речі не будуть вилучати в ухилянтів-боржників
Люди надсилають Беккі-Енн свої предмети, які бояться тримати у своїх будинках через страх. Однак багато хто критикує її, стверджуючи, що вона "одержима смертю". Але сама вона вважає себе просто "охоронцем історій" і "охоронцем втрачених речей".
Беккі-Енн стверджує, що кожна річ у її колекції має свою власну історію, і кожна з них належала живій людині. Вона вважає за важливе зберегти ці історії та спогади про них.
Дівчина наповнює свій будинок моторошними предметами, які вона знаходить на аукціонах, блошиних ринках та в антикварних магазинах:
"У нас є історичні смиренні сорочки з психіатричних лікарень... У нас є інвалідний візок, імовірно населений привидами, з однієї з цих лікарень... Я купила на аукціоні пам'ятник дитині, яка померла 1906 року, за 8 доларів. У мене є ланцюжок з людського волосся у хлопця, який сидів у в'язниці за вбивство – він зробив ланцюжок із волосся дружини своєї жертви."
Для неї смерть – це більше, ніж просто кінець життя, це спосіб зберегти в пам'яті минулі часи і поважати пам'ять про людей.
Незважаючи на те, що її будинок наповнений "примарними" та жахливими речами, Беккі-Енн почувається спокійно і впевнено в цьому оточенні. Вона стверджує, що якщо ставитись до цих речей з повагою, можна співіснувати з ними в гармонії.
"Багато людей кажуть, що не зможуть спати в моїй оселі, але я почуваюся спокійно."
Раніше ми писали, "Я шкодувала, що не померла": героїня "Азовсталі" розповіла про виживання жінок у російському полоні